Музика
Бандонеон та його оркестр
Інструменти, що стоять за ніччю танго: незвичайна клавіатура бандонеона, скрипки, фортепіано та контрабас, співак — і те, як секстет виріс в оркестру тіпіку.
Шукайте відкриту дату ↗Швидка відповідь
Звучання танго тримається на бандонеоні — концертині, кнопки якої дають різні ноти під час стискання та розтягування. Навколо нього стоять скрипки, фортепіано та контрабас — основа секстету, стандартизацію якого приписують Вісенте Греко. Більша оркестра тіпіка додає струнні та бандонеони, а до неї може долучитися співак. Жоден склад не гарантований для конкретного шоу, але знання цих складових допомагає почути, що саме відбувається.
Німецький інструмент в Аргентині
Бандонеон отримав свою назву на честь Генріха Банда, німецького торговця музичними інструментами, і спочатку призначався для релігійної та популярної музики того часу. Вважається, що він потрапив до Аргентини близько 1870 року разом із моряками та емігрантами з Німеччини й Італії, хоча жодні документи не свідчать про те, як саме він туди прибув. До 1910 року бандонеони виготовляли в Німеччині спеціально для аргентинського та уругвайського ринків. Історично їх виробляли переважно в Німеччині й ніколи в Аргентині — цікавий факт про інструмент, найтісніше пов'язаний із музикою цього міста.
Чому в це так важко грати
Як і інші концертини, вона розташовується між руками й проганяє повітря крізь налаштовані металеві язички. Проблема в тому, що одна й та сама кнопка видає одну ноту під час стискання й іншу під час розтягування, а обидві руки мають різні розкладки. Тож гравцеві доводиться опановувати чотири окремі клавіатури. Багато виконавців танго уникають частини цих труднощів, працюючи майже виключно на розтягування, використовуючи кнопку скидання повітря, щоб швидко зімкнути міх. Обидві сторони різняться й за тембром: гугнявий і приглушений ліворуч, яскравий і різкий праворуч.
Від тріо до секстету
Перше покоління виконавців у Буенос-Айресі, відоме як Guardia Vieja, використовувало портативні інструменти: тріо у складі флейти, гітари та скрипки, а бандонеон з’явився наприкінці дев’ятнадцятого століття. Едуардо Аролас, якого називали тигром бандонеона, був головним рушієм його популярності. Невдовзі Вісенте Греко стандартизував танго-секстет: фортепіано, контрабас, пара скрипок і пара бандонеонів. У 1920-х роках такі керівники оркестрів, як Роберто Фірпо та Франсіско Канаро, відмовилися від флейти й додали контрабас, і музика перемістилася до більш респектабельних залів.
Оркестра тіпіка
В Аргентині та Уругваї словосполучення orquesta típica означає танго-оркестр особливого складу: струнна секція з трьох-чотирьох скрипок, іноді з альтом і віолончеллю, три або більше бандонеонів, а також ритм-секція з фортепіано та контрабаса. Оркестри золотої доби, приблизно з 1935 по 1952 рік, часто налічували понад десяток виконавців. Мала зала не вмістить такого складу — і це варто пам'ятати, читаючи про великі оркестри. Будь-яка сцена в кафе працює в меншому масштабі, а склад виконавців у ваш вечір залежить від тих, хто організовує шоу.
Співак виходить уперед
Танго може бути суто інструментальним або супроводжуватися вокалістом. Карлос Гардель, якого англійська Вікіпедія називає найвизначнішою постаттю в історії танго, сприяв розвитку танго-кансьйон у 1920-х роках. Тексти пісень позначені ностальгією, сумом і тугою за втраченим коханням. Пізніші оркестри також працювали із зірковими вокалістами: оркестр Анібаля Тройло, відомий насамперед своїми інструментальними творами, записувався з такими співаками, як Роберто Гойенече та Едмундо Ріверо. Сам Гардель значиться серед відвідувачів кафе.
На що звернути увагу
Почніть із різниці між двома руками бандонеона, а потім зверніть увагу, хто веде мелодію: фортепіано й бас тримають основу, тоді як струнні та міхи обмінюються лінією. Слухайте також на зміну пульсу. Танго рухається у двох або чотирьох, мілонга звучить швидше й легше, а танго-вальс, або вальс, котиться у трьох. Танцюристи реагують на все це, розкриваючи або закриваючи обійми, коли музика змінюється. Вам не потрібно нічого називати, щоб насолоджуватися, але це дає вашим вухам за чим стежити.
Кому це не підходить
Ця сторінка — довідкова інформація, а не програма концерту. Якщо ви хочете точно знати, які твори й які виконавці звучатимуть того чи іншого вечора, ніхто не скаже вам цього заздалегідь, і цей путівник не братиметься вгадувати. Якщо вам потрібен повний оркестр, шукайте концертну залу, а не кафе. А якщо ви надаєте перевагу сучасному й експериментальному танго, запитайте себе, чи саме за програмою класики ви прийшли. Утім, для тих, хто тут уперше, класика — це саме те, з чого варто почати.
Джерела